Протягом останнього часу з боку проурядових політичних сил на адресу Президента України і Ради національної безпеки і оборони України лунають безвідповідальні закиди щодо надмірного втручання в роботу Кабінету Міністрів України та підконтрольних йому центральних органів виконавчої влади. Це дедалі більше стає нав'язливою звичкою окремих політиків та державних службовців.

Примітно, що підвищення активності деструктивної критики напередодні планового розгляду на засіданнях РНБО України ключових питань забезпечення Урядом національної безпеки та стану виконання відповідних указів Президента України вже переростає в усталену практику, яка має на меті поставити під сумнів їх легітимність.

Особливо прикро, що до безпідставних обвинувачень вдаються й окремі урядові високопосадовці, порушуючи конституційні принципи розподілу влади та професійну етику.

Намагаючись приховати від суспільства власні прорахунки та недопрацювання, прагнучи уникнути відповідальності за негативні, а на сьогодні вже й глибоко кризові тенденції соціально-економічного розвитку України, вони спрямовують свої зусилля на те, щоб виправдати справедливі й конструктивні оцінки їхніх дій міфами про початок політичних репресій чи залякати суспільство примарами авторитаризму шляхом «надмірної сек'юритизації».

Такі заяви підривають довіру громадян до державних інститутів влади, призводять до посилення суспільної напруги, розгортання нового витка політичних протистоянь. Вони часто завдають непоправної шкоди міжнародному іміджу України.

Прес-служба Апарату РНБО України наголошує, що згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі виконавчої влади відповідальний перед Президентом України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. А Уряд і його посадовці ніякими повноваженнями у відношенні до Президента України і РНБО України не наділені.

Примітно, що конституційна норма про підпорядкованість Уряду Президенту України, а в системі національної безпеки і оборони - РНБО України отримала подальший розвиток у Законі України «Про Кабінет Міністрів України». Він практично одноголосно був підтриманий представниками парламентської більшості, яка, власне, сформувала нинішній склад Уряду і, відповідно, несе політичну відповідальність за його діяльність.

До складу Ради національної безпеки і оборони України входять 5 членів Кабінету Міністрів України разом з Прем'єр-міністром України. При підготовці питань до розгляду на засіданнях РНБО України максимально широко використовується механізм консолідованої підготовки рішень у рамках діяльності міжвідомчих комісій та робочих груп, основу яких складають представники Кабінету Міністрів України та керівники центральних органів виконавчої влади. Більша частина таких рішень, як і рішення на засіданнях РНБО України, приймається консенсусом.

Тому ми впевнені, що Уряд зобов'язаний використовувати всі ресурси і необхідні механізми для чіткого і своєчасного виконання всіх ухвалених РНБО України рішень. Однак практика демонструє неготовність Уряду до виконання зобов'язань, покладених на нього Конституцією України. На сьогодні введені в дію указами Президента України рішення РНБО України виконуються лише на 30-32 %. Це і може бути основною причиною для спекуляцій навколо політики Президента України і РНБО України.

Закон України «Про основи національної безпеки України» чітко визначає коло повноважень РНБО України, а також об'єкти національної безпеки: людина і громадянин, суспільство та держава. І якщо в ухвалених Урядом рішеннях порушуються суспільні інтереси чи права і свободи громадян, РНБО України не може, не має права і не буде залишатися осторонь.

Прес-служба Апарату РНБО України вповноважена заявити: обвинувачення Ради національної безпеки і оборони України у політичній ангажованості безпідставні, а спроби втягнути в політичні протистояння - безперспективні.

РНБО України буде і надалі виконувати функції, покладені на неї Конституцією України і чинним законодавством, з притаманними їй професійністю і неупередженістю, давати чіткі, виважені і обґрунтовані оцінки дій органів виконавчої влади і окремих посадовців.